Живіть тут і зараз. Не треба думати, що все ще попереду!

Коли хтось помирає чи гине, ви трошки шоковані, так? І думаєте, таке зі мною не станеться. Або, блін, не віриться, що він чи вона померла. Смерть поряд пройшла з вами. Ви сидите на похороні і думаєте, капець, життя таке тендітне. Все, житиму на всю котушку. Потім приходьте додому, завтра на роботу, і все забувається. Продовжуєш своє існування. А де ваші мрії? Коли ви востаннє мріяли? Де ваша зухвалість? Пил? Безстрашність та безбашність?

Згадайте, коли ви були молодими, про що мріяли? Ви не забули своєї мети?

119124895 631601917551587 7447129325996848201 n

90e3b7554ba1a392b3b4134bbddeb0bb

Ви чогось хочете? Наприклад, схуднути. І весь час відкладаєте це на потім. Коли зпотым? Адже життя минає і молодість. А ти сидиш через свою повноту, соромишся і забула, що таке насолоджуватися сексом. Намагаєшся одягнути балахон або з рушником йдеш з ванни в ліжко, соромлячись показати свої целюліти перед коханим? А хто тобі заважає зробити себе? Зайнятися спортом, сісти на дієту. Не їсти на ніч. Коли ти житимеш? Полюби себе.

Ти прекрасна у будь-якому вигляді. Полюбиш себе – ставитимешся до себе по-іншому. Покохають і тебе.

Ненавидиш свою роботу? Але… кинь і займися своїм. Твори. Не бійся нічого. Ніколи не сумнівайся у своїх силах. Ніколи не соромся своєї роботи, якщо вона тобі подобається і приносить задоволення. Вір в себе!

Не хочеш чи не можеш жити у місті? Алергія чи не вистачає грошей на життя? Плювати, переїжджай у село. Там життя набагато цікавіше. Хто сказав, що у місті жити – це круто? Живеш там, де любиш.

Не хочете жити зі своїм чоловіком чи дружиною? Але не наважуєтесь піти? Подумайте, що ви вже прожили половину життя. Озирніться – ви були щасливі? Вас цінували, шанували, любили? Подивіться на свого партнера і подумайте гарненько, подивіться і скажіть чесно собі: ви готові зустріти старість із цією людиною і наприкінці життя не шкодувати про це? Відповідь прийде сама собою. Навіщо себе ґвалтувати, вигадувати причини та відкладати своє життя на полицю? Навіщо такі жертви? Ви гідні бути коханими та любити.

Живіть тут і зараз. Не треба думати, що все ще попереду. Попереду нічого не буде, якщо ти зараз не піднімеш свій зад і не зміниш себе. Поміняти життя неможливо одразу. Але думки змінити ви можете. Думайте та живіть, як вам хочеться. А не як диктує суспільство. Плювати на все. Живіть як востаннє. Любіть. Займайтеся сексом. Займайтеся спортом. Улюбленою справою.

Головне – не живіть з каменем на душі. Адже вам помирати із вашою душею. Коли серце зупиниться, ви не зможете розплющити очі або крикнути. А мозок ще працюватиме хвилини 2. І ви залишитеся наодинці з собою, зі своєю душею та своїми думками та спогадами. Це буде в перший і останній раз, коли ви явно зрозумієте, як ви прожили життя. Будете жаліти багато про що. Але вже пізно.

Просто уявіть, що за 5 хв ви покинете цей світ. Усе. Вас не буде. І подумайте, чи ви були щасливі? Ви все робили, як душа просить? Ви не поранили свою душу поганими вчинками. Ви чисті душею? Зберегли у собі ті якості, які заклали у вас ваші батьки? Ви не зашкодили собі чи комусь? Що ви хотіли? І що зробили? Чого ви досягли? Ви помрете зі спокійною душею? Люблячи?

Про що ви будете шкодувати? Чого ви не зробили? Хто щиро плакатиме про вас?

Адже, як ви прожили життя, так вас і проводуть. Якщо ви були сволотою, вас відразу забудуть і навіть плакати ніхто не буде. Якщо ви були коханою людиною,добрим батьком чи мамою, помирати не так страшно. Чесно.

Головне в цьому житті – не бути егоїстом. Не чекати на диво. Не чекати на кохання. Не чекати на принца, який у вас з’явиться і вирішить усі ваші проблеми. А почати просто любити. Любити безкоштовно і не вимагаючи нічого натомість. Бути відданим. Не брехати. Почати самому будувати свій корабель життя. І відкривати на всю котушку вітрила. Цінуйте кожне прожите життя.

Ви думаєте щастя у квартирах, дорогих автомобілях, будинках, чи у хорошій зарплаті? Ні фіга.

Щастя – це коли ти приходиш додому і твоє щастя вдома. І люди, які тебе розуміють і люблять таким, яким ти є.

Навіть якщо ти живеш у сараї, але якщо поруч з тобою люблячі люди, це і є щастя. Які не роблять тобі мозок. А люблять тебе, засранця, таким, який ти є.

Написала цей пост, бо разом зі мною поклали хлопця молодого із сильними болями у животі. Він два місяці пив болезаспокійливі та спазмалгон. Тут обстежили та відправили до онкоцентру. 4 стадія вже. А ми з ним жартували у їдальні. Він був сповнений планів. Але скаржився, що працює в офісі і навіть не мав часу сходити до лікарні. З ранку до ночі там. Коли він дізнався, я бачила його реакцію. Він прямо на очах постарів. У мене мало серце не розірвалося від співчуття. Господи, як шкода.

Якщо у вас щось болить, будь ласка, негайно йдіть до лікаря. Не терпіть. Завжди слід бути уважним до свого здоров’я.

Ми всі кудись біжимо. Все купуємо у кредити. Потім пахаємо, як прокляті. Відкладаємо та сподіваємося, що потім буде краще. Потім поживемо. Коли потім?

Щоб жити, достатньо 1 кімнати та ліжка. І щоб було що поїсти. Усе. Головне – жити, як ти хочеш. Вільно. Все тягнемо і тягнемо додому. Влаштовуємо істерики по дрібницях і засмучуємося, якщо вдарили машину. Господи, це ж шматок заліза. Він не вартий того, щоб так убиватися.

Люди. Почніть жити тут і зараз. Другого шансу та життя не буде. Подивіться на годинник: бачите, як летить стрілка секундоміра. Це і є ваша молодість та життя. Вона пролетить блискавично. І треба її прожити гідно та по-справжньому.

Все, люблю вас.

Автор: Назим Осака

Источник

Только что написал(а)
смотреть
author
пишет сообщение
/