Незіркові професії: ким раніше працювали відомі актори

gJAEAy7YiJbAJ7ASK4K04elOm6zbDAPGzEWWF7fI

Шлях до успішної кар’єри для багатьох акторів починався саме зі звичайної роботи, абсолютно не зоряної.

Здається, що актори, яких бачимо на екранах, завжди були відомими та активно знімалися в кіно й серіалах. Однак вони, як і всі інші люди, пройшли насичений шлях перед тим, як знайти власне покликання та почати активну реалізацію в професії.

І це точно підтверджує досвід відомих акторів, зірок каналу НЛО TV – Геннадія Василенка, Олексія Комаровського та Ярослава Геруса. Ці талановиті чоловіки спробували власні сили в абсолютно різних незіркових роботах. Ексклюзивно для Clutch.ua вони розповіли, де підробляли в дитячі та студентські роки, які професії опановували в дорослому віці та чим заробляють зараз.

enfbKjhj6hd3q417f4EUW809skjtWdlvvrQ04Jp3

Геннадій Василенко, актор серіалу «Швидка»:
«Мабуть, першою моєю роботою, а точніше, підробітком були нічні зміни на ковбасній фабриці. Я навчався в Хіміко-технологічному університеті міста Дніпро. І щоб якось підзаробити, ми з друзями вирішили вдатися до такої праці. Нічого особливо веселого там не було: грузили й фасували ковбасу, отримували за це 50 гривень та їхали в гуртожиток відсипатися. Але одного разу місць у загальному цеху не лишилося, тож мене відправили на іншу точку. Там вимагалося завозити та вивозити з ліфту величезні рами з виробами. Однак проблема полягала в тому, що підлога була надзвичайно слизькою, а нам видавали гумове взуття. До того ж рами були дуже важкі! В результаті я не міг їх посунути й просто ковзався на одному місці. Загалом, якось я відпахав цю зміну й більше на ту фабрику ніколи не повертався.

А на другому курсі Хіміко-технологічного я раптово, як мені зараз здається, вирішив стати актором. Забрав документи й почав готуватися до вступу. Але потрібно було підзаробити грошей. І батько допоміг мені влаштуватись охоронцем у досить великий супермаркет. Там я пропрацював пів року, і можу сказати, що це був цікавий досвід. Влітку, коли звільнявся звідти, мене не хотіли відпускати. Начальник охорони казав, що в мене може бути прекрасна кар’єра в їх справі. Але я, на щастя, все ж таки поїхав (усміхається – ред.). До речі, ще якийсь час я клеїв коньячні коркові пробки. Це було досить нудно – сидиш весь день і займаєшся монотонною роботою. Ми клеїли по 10 000 пробок на день і пристойно заробляли, як для того часу. Але я радий, що це не стало моєю основною професією.

Зараз, окрім акторства, я вже кілька років працюю сценаристом. Як виявилося, це шалено цікаво та захопливо. До того ж, як мені здається, сценарна майстерність допомагає працювати в акторстві ще краще. До речі, в останніх двох сезонах серіалу «Швидка» я був креативним продюсером. Це теж крутий досвід і нові емоції. Загалом, із кожним днем та проєктом я захоплююсь виробництвом кіно та серіалів все більше й більше».

HGfZI1T1jhPmT0l9YOhNbHYhcQgckAPbjvVw4fIn

Олексій Комаровський, актор серіалу «Паніка Вова»:
«Перший свій капітал я заробив у 10 років. Тоді я жив у славному місті Чернівці. Є в нас там відомий Калинівський базар – до речі, один із найбільших у Європі. Там торгують усім – здається, навіть танк можна купити! Якось я вирішив подаровані на день народження гроші інвестувати в ящик Pepsi та ящик чипсів, аби зайнятися роздрібною торгівлею з послугою доставки. Якщо ж сказати простіше, то я ходив поміж рядами та продавав цю продукцію крутим дядькам і тіткам, що торгували у контейнерах. Бізнес ішов чудово, аж поки я не вирішив змінити асортимент на тархун і кукурудзяні палички. Купив аж по 7 ящиків, на всі гроші. Однак клієнтура не оцінила мої нововведення, – і я прогорів. Тоді в поганому настрої я випив пів ящика тархуну та отруївся. Батьки ж, побачивши ситуацію, виступили кризовими менеджерами: дали друзям гроші, аби ті викупили в мене товар під виглядом клієнтів. І після цього на найближчий рік із бізнесом я зав’язав.

Але наступного літа, щойно почалися канікули, я вже тусувався в продовольчому магазині, де працювала моя бабуся. Ну, дуже мене тягнуло до товарно-грошових відносин! Тож я потроху допомагав щось піднести в хлібному відділі, потім у молочному. А за тиждень уже надибав собі білий халат і шастав три місяці кожного дня на роботу, як повноцінний продавець. Мене допустили в усі відділи, крім алкогольного, звичайно. Та моїм найулюбленішим був ковбасний! І до речі, я легко розбирався в вагах та умів рахувати, як на калькуляторі, так і на старих рахівницях. Колектив мене любив і наприкінці літа влаштував мені проводи в школу. Завідувачка магазином навіть видала мені зарплату й подарувала сервіз зі свого кабінету.

Наступного разу до бізнесу я повернувся вже на третьому курсі універу – винайняв в оренду приміщення і відкрив магазин італійського освітлення для дому. Цілих два роки я процвітав. Проте пізніше втратив інтерес до цього заняття. Тому влаштував розпродаж і покинув це, закохавшись у блондинку Юлю та поїхавши з нею жити до Іспанії. Пізніше я отримав ще одну вищу економічну освіту та встиг попрацювати в обленерго як простий економіст. Згодом доріс і до комерційного директора київської енергетичної компанії. А останнім моїм місцем роботи, не пов’язаним із акторством, було Міністерство надзвичайних ситуацій. Там я був директором одного з управлінь. Але детальніше не розкажу, бо це секретно (усміхається – ред.). Зараз же я – актор, продюсер і режисер, сконцентрований лише на створенні цікавого контенту. Все інше мене вже не цікавить, досить експериментів. А вам раджу пробувати, ризикувати та шукати себе!»

Ярослав Герус, актор серіалу «Швидка»:
«Перші гроші я отримав у 9-му класі, підміняючи однокласника, який працював вантажником у продуктовому магазині, – аж 17 гривень. Та враховуючи, що це був 2002 рік, сума цілком непогана. Тоді перший свій заробіток я віддав батькам. Потім, у 10-му класі, я заробив уже 25 гривень – на будівництві, розбираючи об’єкт. Здається, пішов угору по кар’єрній драбині (усміхається – ред.).

На актора театру й кіно в Карпенка-Карого я вступив одразу після школи. Йшов туди більше заради цікавості, бо хотів бути й пожежником, і автомеханіком, і поліцейським… От усі омріяні професії й поєдналося в одній! Тоді, в студентські роки, я працював аніматором ресторану на Подолі. Платили 50 гривень на день за те, що ходив у костюмі козачка та закликав людей. Також підробляв промоутером сирів і мобільної мережі (пропонував людям дегустацію сиру та махав прапором з емблемою мобільного оператора). А якось на літніх канікулах після другого курсу працював різноробочим у Державному земельному кадастрі: воду в кулері змінював, обрізав листя, що перекривало огляд камерам відеоспостереження, допомагав у архіві.

По закінченню університету відразу влаштувався в ТЮГ (Київський академічний театр юного глядача на Липках). А коли пройшов на роль Ослянського в серіал «СуперКопи» (НЛО TV), то залишив театр після семи років роботи. Я ж думав, що зараз понесеться, і зйомки будуть постійно. Але між сезонами було затишшя. Тоді я допомагав знайомому лагодити двері в будинку на замовлення кербуда. А коли було зовсім скрутно, довелося навіть продати свою косуху на платформі онлайн-оголошень.

Зараз я вже вийшов на той рівень, коли зйомки є регулярно. Єдине, що в зимовий період час від часу літаю до Фінляндії працювати аніматором. Там у нас є дві програми: перша – в крижаному палаці, а друга – в будинку Санта Клауса. Ми зустрічаємо туристів, супроводжуємо їх до місць, із яких найкраще видно полярне сяйво, і там смажимо сосиски, п’ємо теплий глег, розповідаємо цікаві історії або розгадуємо загадки. Це дарує людям відчуття казки. І мені приємно бути причетним до посмішок на їхніх обличчях».

Только что написал(а)
смотреть
author
пишет сообщение
/