Від коханих теж йдуть…

Втекти від того, кого любиш, найскладніше…

958642503b043af5680ef7446e722b59767f40bf8f726a388e5f3027e86bf77c

Вважається, якщо жінка відмовилася від чоловіка, значить, ніколи його не любила. Та нісенітниця собача! Треба мати справді непохитний характер, щоб розірвати стосунки з людиною, від якої зносило дах!

Переступити точку неповернення, стискаючи волю в кулак, коли нерви на межі, а емоції б’ють фонтаном— дано не кожному. Дано лише сильним людям.

Сильних не прийнято шкодувати, хоча їх життя б’є болючіше. Ніхто навіть не здогадається, наскільки важко далося їй це рішення, що жінка пережила всередині себе, як загиналася від розпачу, кусала губи в кров, ревіла в подушку, благаючи Господа підказати правильне рішення…

Хто сказав, що від коханих не йдуть? Уникають всіх. Тільки в коханих вірять до кінця, доки не померла надія. Дають останні шанси, щоби виправилися, змінилися, стали іншими… Любляча жінка може довго терпіти приниження, образи, байдужість, п’яні витівки, побої… Навіть заплющувати очі на зради. Чекатиме, адже їй сто п’ятий раз дадуть присяжні обіцянки, що такого не повториться. Йдуть, коли стають «мертвими» до всього, йдуть спустошені й розбиті, йдуть, коли вже не працює сто п’ята клятва… Коли немає поваги, відчуття потреби, коли порожнеча настільки тисне, що немає можливості чинити опір.

Йдуть, тому що разом бути набагато болючіше, ніж одній. Жінка, яка приймає суворий вердикт, варта поваги, а не засудження. Ми ніколи не знатимемо причин її вчинку, але ми повинні знати, що від коханих не йдуть просто так…

Знайти в собі залишки сил, стискаючи пальці до розлюченості, щоб нігті впивалися в долоню, задихатися від горя – багато чого варто… Любити всією душею, відсікаючи своє, вже минуле, життя, – ось де прояв мужності …

Автор: Володимир Гаджієв

Источник

Только что написал(а)
смотреть
author
пишет сообщение