Що найчастіше руйнує сімейне життя

Спочатку — трохи вульгарного матеріалізму. Особисто я свою дружину вибирав за запахом. Ну, як вибирав? Я, звичайно, не бігав за дівчатами з розчепіреними ніздрями, це було б занадто. Просто одного разу опинився в радіусі дії однієї з них, глибоко вдихнув, видихнув і зрозумів, що все, життя склалося.

Vot pochemu on ne ujdet ot nee k tebe

32c45e2a46226e4ad1cc8931c938e95e

Подальший досвід показав, що повітряно-крапельний шлях побудови стосунків — якщо й не бездоганний, то, принаймі, ймовірність трагічних помилок зводить до мінімуму.

Особливо якщо дотримуватися елементарних запобіжних заходів, головний з яких звучить просто зухвало: до подружнього життя в жодному разі не можна ставитися занадто серйозно.

І Боже вас боронь гнатися за сімейним щастям. Немає в особистих стосунках руйнівнішої сили, ніж наполегливе бажання зробити їх ідеальними.

Поки я був молодий і безсімейний, я вірив Льву Миколайовичу Толстому, який сказав, що всі щасливі сім’ї однаково щасливі, а нещасні — нещасні по-своєму. Нічого доброго, до речі, це знання не обіцяло.

Виходило, що подружнє життя — у будь-якому разі пекельна мука. Або на тебе чекає неймовірно нудне, передбачуване, банальне благополуччя, або – веселеньке до запаморочення нещастя. І якщо вже вибирати з цих двох зол, то друге начебто навіть привабливіше.

Але потім я підріс і зрозумів, що в реальному житті, яке не повинно відповідати висловам великих письменників, все зовсім не так.

Не буває жодних щасливих та нещасних сімей. Бувають просто сім’ї.

У яких люди люблять одне одного, терплять один одного, доводять до сліз, лаються до бомбометанія, кричать: «Все! Розлучення!», просять потерти спинку, ревнують, сумують у розлуці, захищають один одного від зовнішніх нападок, намагаються із завтрашнього дня разом вести здоровий спосіб життя, б’ються за місце на унітазі, ненавидять тещ та свекрух, звинувачують усіх поспіль у поганому впливі на дитину.

Загалом носять тягарі один одного і таким чином несуть свій хрест. Нещасних сімей немає. Бувають сім’ї, що розпадаються. І більшість шлюбів, що розпалися, — законних і «громадянських», — які я бачив у своєму житті, не витримували випробування часом з однієї простої і дуже гидкої причини.

Люди у цих сім’ях всіляко намагалися досягти досконалості. Вони обирали один одного за прикметами «духовної спорідненості», щосили намагалися знайти спільну гармонію, наполегливо допомагали один одному виправитися від недоліків, будували унікальну систему взаємних стосунків відповідно до особливостей своїх дорогоцінних особистостей, намагалися зрозуміти один одного і як наслідок — прагнули жити в атмосфері повної прозорості, жодних секретів, деякі навіть – аааааа!! – вели спільний щоденник.

Усіми силами ці бідні люди будують сімейне щастя. Тому що сім’я — вона ж для щастя, навіщо ще?

Сім’я — адже вона для того, щоб кожному в ній жилося ще краще, жилося ще веселіше, ніж до шлюбу. Сімейна кар’єра – це хороший спосіб хоч трохи поліпшити безглуздий навколишній світ.

Сімейний проект — головне, що ти маєш зробити у цьому житті. І якщо вже будувати сім’ю, то бездоганну. На п’ять із плюсом. Ось ці думки — найпотужніший руйнівник сімейного життя. Бо як тільки замість плюса після п’ятірки зрадницьки вимальовується мінус — починається пекло та Ізраїль. А якщо, не дай Боже, замість п’ятірки, четвірка — зовсім Фукусіма.

Найменші проблеми, які навіть виправляти не треба, а просто забути — і на думку одразу починають лізти дуже розумні думки. А може, наші стосунки це просто помилка? Може, я взагалі зв’язався не з тією людиною? Може, мій ідеальний партнер ще чекає на мене і треба поквапитися, поки не пізно?

Хтось колись вирішив, що без порозуміння кохання не кохання і щастя не щастя. І ось тепер тисячі неодружених журналістів на сторінках чоловічих та жіночих журналів розповідають нам, як цього проклятого порозуміння досягти.

Десятки тисяч розлучених психологів дають консультації щодо гармонізації та будівництва сімейних стосунків. У безглуздому цивілізованому світі з кожним днем ​​міцніє ставлення до сім’ї як до чогось такого, що з перших днів треба виправляти та лікувати.

Нам наполегливо нав’язують стандарт ідеального чоловіка, ідеальної дружини, ідеальної дитини і навіть ідеальної тещі — а потім ми всі життя страждаємо від того, що не можемо її досягти.

Напевно, я ризикую спровокувати наступним абзацом сотні сімейних скандалів серед читачів, але все-таки… Відчепіться від мене — я не хочу у своєму неправильному сімейному житті нічого вдосконалювати! І не треба мене, будь ласка, вчити порозумінню! Припиніть лізти у душу з вашою гармонією!

Гармонізуйте краще свою домашню собачку, а ще краще – хом’ячка. Мене все влаштовує. Мої тато і мама регулярно сварилися, обидві бабусі з дідусями «все життя один одному псували» і навіть прадідусі з прабабусями були повністю позбавлені щастя жити в ідеальному шлюбі.

Я вже звик і не бачу в негармонійних стосунках ніякого жаху. І у моєї дружини з цією справою був повний порядок — і по маминій лінії, і по татовій.

Ми хочемо лаятися та миритися. Тому що лаятись і миритися — це нормально. Лаятися і миритися — це головна ознака близькості. Сердитися – від слова “серце”.

Головне — щоб між людьми залишався запах любові, що паралізує, і ось це щемливе почуття: дівчинка моя, хлопчику мій… Все решта — від лукавого.

Автор: Дмитро Соколов-Мітрич

Источник

Только что написал(а)
смотреть
пишет
Обсудить
Поделиться
author
пишет сообщение
/