Слова, за які відразу беруть заміж. Жінки, запам’ятовуйте і користуйтеся!

250404a604d8cf971442bbbdd2923030

f42d2bc4bec54fb824fc8383c171447b

Сиджу я в кафешці вчора, думаю каву замовити, або все ж чай. І чую за спиною такий діалог:

– А пішли до мене, – каже дівчина іншій дівчині. Їх столик був зовсім поруч.

– Та ну, у тебе мама вдома і кімната одна, що там робити.

– А немає мамусі. Все, заміж вийшла! Моя тепер квартира, одна живу.

– Офігєть! Мамі ж твоїй років п’ядесят!

– Так, я сама офігела.

– Гастарбайтер якийсь знайшовся?

– Ні, нормальний чоловік, прийшов до нас пралку лагодити. Мама вичитала про акцію якусь. Типу день соціальної допомоги, ну начебто чоловік-на-годину тільки безкоштовно. Але акція тільки один день – піарилися так, мабуть. Ну вона і залишила заявку. Чекала-чекала, вже пів на десяту, а ніхто так і не йде.

– Розвод такий, чи що?

– Я кажу ну що ти, мамо, повелася на безкоштовну замануху? А вона – так дорого пральну машинку лагодити, а зайвих грошей немає? А без машинки погано все-таки. Так ніхто не прийде, кажу я, і раптом в десять майже дзвінок у двері.

– Оу.

– Ну. Чоловіе такий намалювався, я за вашою заявкою, показуйте. Мама така в сум’ятті: так пізно начебто, а він каже, дуже багато замовлень, вибачте, бажаючих отримати безкоштовний сервіс дуже багато виявилося. Але я вже всі адреси об’їхав, ви останні у мене. А вона, прикинь, зітхнула і каже, та ви ж як втомилися, не треба лагодити машинку – відпочиньте хоч у нас.

– Прямо так і сказала?

– Ну! Він мовчки так уважно на неї подивився, а вона нічого, мовчить теж, дивиться через окуляри. Він такий кивнув «всього доброго» – і в двері. Ні, ну зрозуміло, кому охота за безкоштовно працювати, тим більше так пізно? Ну мама вдихнула і забулася.

– Але, каже, на майстрі вже, мовляв, лиця не було від втоми. Ну і ось. Прикинь, на інший день повертаюся після чотирьох пар, а на кухні картина – машинка пере, на столі якісь білі дзвіночки у вазі. Ну знаєш, такі великі, ще назва смішне?

– Лізіантус?

– Так, точно, Лізіантус. І чоловік цей вчорашній біля вікна стоїть, на двір наш дивиться, хоч і дивитися там немає на що. А мамуся з кімнати мені тихенько: «Варю, я збираюся, ми в кіно йдемо. Котлети в духовці, гречка в каструльці».

– Ну я така – окей, мовляв все добре мамусю, давай, по-па. Ну, в загальному зателефонувала мені ввечері, каже пізно їхати, залишуся ночувати у Валерія Михайловича. Ну і на інший день вони разом намалювалися – речі збирати мамині. І переїхала вона до нього – у нього квартира велика, дружина померла, діти-внуки в Канаді. На весілля не приїжджали, звичайно – вони скромно розписалися. Так, по скайпу привітали.

– А я одна живу тепер. Мама ще й грошей підкидає, говорить «Валерій Михайлович сказав нехай дівчинка вчиться спокійно, репетиторство завжди встигне зайнятися». Так що давай, доїдай свій еклер, і пішли в гості.

– Щось мене торкнуло прям, слухай…. треба запам’ятати слова, за які відразу заміж беруть.

– Запам’ятай, ага. Так, дивись, не перепутай.

Вони пішли, я встала і пішла до стійки за кавою – стало зовсім ясно, що не можна сидіти в кафетерії нічого не купивши…

В голові крутилися рядки чийогось віршика або як там називається нинішній мережевий дзен:

когда любовь начнет кончаться
утилизируйте ее
получатся простые вещи
секс голод жажда сон еда

Так, любов до людей треба утилізувати в прості речі. Вони неруйнівні – як елементи.

Тоді є шанс, що вчасно скажеш слова «за які відразу заміж беруть».

Або слова, за які відразу заміж йдуть.

Це такий умовний, звичайно, метафоричний «заміж» – комплекс того потрібного, що для тебе може зробити тільки хтось інший.

І він зробить, якщо спрацює твій до нього код.

Источник

Только что написал(а)
смотреть
пишет
Обсудить
Поделиться
author
пишет сообщение
/